Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Учням та батькам
- Запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з небезпечними інфекційними та масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями)
Інфекційні захворювання – розлади здоров’я людей, яке проявляється у вигляді хвороби, які спричинюють збудники – віруси, різноманітні бактерії, найпростіші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їхньої життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки, здатні передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення.
Усі профілактичні заходи проти інфекційних хвороб поділяють на 3 основні групи:
- санітарно-гігієнічні,
- дезінфекційні,
- дезінсекційні.
Залежно від стану здоров’я, наявності факторів ризику захворювання або вираженої патології розглядають також 2 види профілактики:
- первинна профілактика – система заходів запобігання виникненню та впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці та відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, охорона навколишнього середовища). Ряд заходів первинної профілактики здійснюють у масштабах держави.
- вторинна профілактика – комплекс заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов (стрес, ослаблення, імунітету, надмірні навантаження на будь-які інші функціональні системи організму) можуть призвести до виникнення, загострення або рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація, як комплексний захід раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, цілеспрямованого лікування, раціонального послідовного оздоровлення.
У системі протиепідемічних заходів, а саме створення несприятливості населення до інфекційних хвороб займає одне з найбільш важливих місць. Специфічна профілактика (імунопрофілактика) інфекційних захворювань є традиційним науково обґрунтованим засобом зниження захворюваності та ліквідації інфекційних захворювань. Стратегія ВООЗ щодо зниження смертності та захворюваності на інфекційні хвороби, насамперед серед дітей, передбачає обов’язкове впровадження ефективної специфічної імунізації населення.
Раніше основною причиною смерті людей були захворювання, причиною яких ставали різноманітні інфекції. Але зараз ситуація змінилася, і значно більшою проблемою для людства стали неінфекційні захворювання.
Неінфекційними називають незаразні захворювання, розвиток яких не пов’язаний із будь-яким інфекційним агентом. Серед неінфекційних захворювань найпоширенішими є: серцево-судинні (зокрема, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, інфаркт, інсульт), онкологічні, діабет, хронічні захворювання органів дихання, травлення, виділення. Причини розвитку цих захворювань можуть бути різними. Частково вони мають спадкову природу. Значна частина виникає під впливом факторів навколишнього середовища, а деякі є наслідком порушення здорового способу життя і шкідливих звичок (куріння, алкоголізм). Так найчастіше розвиток неінфекційних захворювань є результатом дії комплексу генетичних, фізіологічних, екологічних та поведінкових факторів.
Заходи профілактики неінфекційних захворювань спрямовані на зниження факторів ризику. До таких факторів належать куріння, ожиріння, вживання алкоголю, недостатня фізична активність. Найкращим профілактичним заходом для таких захворювань є здоровий спосіб життя.
Не менш важливою для профілактики неінфекційних захворювань є рання їх діагностика. У багатьох випадках виявлення захворювання на ранній стадії дозволяє вчасно вилікувати його. А от пізніші стадії можуть погано піддаватися лікуванню або взагалі бути невиліковними. Для виконання ранньої діагностики велике значення має обстеження груп ризику.
Масові неінфекційні отруєння – це захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг.
Неінфекційні отруєння виникають при попаданні в організм із їжею природних чи хімічних токсинів. Не варто боротися із ними самостійно. При підозрі на неінфекційний характер отруєння слід одразу звернутися до сімейного лікаря.
Догори